2010-03-20 На прикінці VIIст. тут виникло укріплене городище, яке стало центром племені сіверян. З IXст. поселення увійшло до складу Київської Русі, а вперше Чернігів згадується в літописі під 907 роком. В XI-XIII століттях був центром Сіверщини і Чернігівського удільного князівства. У 1353р. Чернігів увійшов до складу Великого князівства Литовського і Руського, а 1503 року - до Великого князівства Московського.

У 1618р. перейшов від Московії до Речі Посполитої. У 1623р. місто отримало магдебурзьке право, а з 1635 року стало центром Чернігівського воєводства. Зі середини XVIIст. Чернігів увійшов до складу Козацько-Гетьманської Держави і став центром Чернігівського полку. Після ліквідації Гетьманської Держави з 1782р. був центром Чернігівського намісництва, з 1797р. - Малоросійської губернії, з 1808р. - Чернігівської губернії. У 1925–1932рр. Чернігів був центром Чернігівської округи, а з 1932р. є обласним центром.

У 1992-1993 роках у Чернігові було зареєстровано владою спільноту римо-католиків, яка ціле десятиліття безуспішно добивалась повернення старої святині, спорудженої у І половині XIX століття. Тому 2002 року зусиллями оо.-облатів, котрі опікуються парафією, почалося будівництво нового храму та монастирського будинку. У 2003 році архієпископ Нікола Етерович вмурував наріжний камінь з гробу св. Петра, освячений Папою Йоаном Павлом ІІ у храмі св. Петра у Римі.

Парафію, до якої належить також костел cвв. Апп. Петра і Павла у Ніжині та молитовний дім Серця Ісуса у Прилуках, обслуговують оо.-облати (zgromadzenie Misjonarzy Oblatow Najświętszej i Niepokalanej Panny Maryi). Працюють тут також сестри-назаретанки (згромадження Сестер Пресвятої Родини з Назарета.

info: rkc.in.ua.